У господарському процесі проблема відшкодування витрат на правову допомогу виходить за межі конституційної доктрини адвокатури

За конституційним зверненням фірми «Максима» ще в липні було прийнято рішення Конституційного Суду України (КСУ) ? 6-рп/2013 яке до цих пір непокоїть юридичну громадськість. Виходить так, що в господарському процесі всі отримали право надавати правову допомогу, а от витрати на її отримання можуть бути відшкодовані стороною, що програла, тільки в тому випадку, якщо її надавав адвокат. Чи це адвокати особливі, а може КСУ погано вивчив дане питання, коли надав офіційне тлумачення даним положенням статті 44 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України. Зазначимо, що раніше він підтвердив свободу вибору захисника, а в адміністративному та цивільному процесах відшкодування не залежить від суб'єкта надання даних послуг.

Виникла в середовищі правознавців дискусія продовжилася 30 жовтня 2013 за круглим столом «Відшкодування витрат на послуги адвокатів у господарському судочинстві: теорія і практика», організованим Асоціацією правників України за підтримки «Юридичної групи LCF» та за участю практикуючих юристів, адвокатів, науковців та суддів.

Відкриваючи захід, керуючий партнер «Юридичної групи LCF» Ганна Огренчук, припустила, що в його рамках навряд чи можна буде знайти однозначну відповідь на поставлені питання, але висловила надію, що юристам вдасться більш чітко зрозуміти безпосередньо його суть.

Учасники дискусії відстоювали дві основні точки зору. Одні вважали, що рішення КСУ цілком вірне, адвокатура має особливий статус, і відшкодування витрат на послуги адвокатів - преференція статусу професійного юридичного радника. А якщо хтось переживає за гаманець клієнта - отримайте статус адвоката, і проблема вичерпана. Інші, звертаючи увагу на те, що при цьому держава не забороняє отримувати правову допомогу від юридичних радників, відмінних від адвокатів, та ще й в інших процесах такої преференції немає, стверджували, що КСУ повинен був широко витлумачити приписи ГПК України, якщо не в контексті витрат на послуги адвоката, то в рамках «інших витрат», що включаються до складу судових витрат.

Пояснюючи процес підготовки до розгляду та прийняття цього рішення, суддя КСУ у відставці Володимир Кампо, доповідач по цій справі, звернув увагу на те, що у КСУ було достатньо формальних підстав не приймати справу до провадження, але важливість піднятого в ньому питання була поставлена вище. У КСУ виходили з того, що законодавець неспроста виділив саме витрати на послуги адвокатів які включаються до складу судових витрат, а також з урахуванням особливого статусу адвокатів і адвокатури, відмінностей між правовою допомогою, юридичними та адвокатськими послугами дійшли висновку, що відшкодування може бути тільки на суми, виплачені адвокатам.

В іншій сесії за участю судді Вищого господарського суду України Олексія Евсікова юристи обговорювали проблеми реального відшкодування витрат на адвокатські послуги в господарському процесі. Адже завжди частина послуг надається після подачі позову, по завершенні певної стадії, а оплачується, відповідно, після прийняття рішення. А суди погоджуються включити до складу витрат тільки виплачені суми. Тобто насправді заявити всю суму гонорару адвоката не представляється можливим. Також треба звернути увагу на те, що суди задовольняють відповідну вимогу тільки у випадку, якщо правову допомогу надавав адвокат. Витрати на іншого юриста адвокатського об'єднання в рахунок не йдуть.

У цій частині всі зійшлися на думці про необхідність уточнення на законодавчому рівні процедур заяви, підтвердження та відшкодування витрат на правову допомогу і проявлення більшої гнучкості в цьому питанні з боку судів.

Джерело: "Юридична практика"