Погане виконання рішення суду гарантує справедливу сатисфакцію

З цілого ряду рішень, прийнятих Європейським судом з прав людини (Євросуд) 17 січня 2013 року, чомусь залишилося «обділеним» юридичними коментарями справу Chabrowski v. Ukraine. На нашу думку, правове питання, яке було підняте в ньому, досить важливе.Згідно з матеріалами даної справи, Даріуш Хабровскій (громадянин Польщі) скаржився на те, що органи влади України нездатні виконати рішення українського суду про возз'єднання з ним його дочки.

Таким чином, він стверджував, що Україна порушила його право на повагу до сімейного життя, яке гарантується ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція).

У практиці Євросуду це перше рішення проти України, яке стосувалося повернення викраденої дитини батькові. Слід також зазначити, що третьою стороною в даній справі виступив уряд Польщі.

У відповідності з обставинами справи дружина заявника, порушивши судовий наказ польського суду про заборону виїзду, покинула Польщу разом з їхньою спільною дочкою, влаштувавшись в Івано-Франківську.

Заявник звернувся з позовом до українських судів з вимогою повернути доньку до Польщі і виграв процес. Судовий процес, однак, тривав майже рік, а виконавчій службі знадобилося ще близько двох років для більш-менш успішної спроби виконати таке рішення суду. Хоча донька заявника відвідувала середню школу, а колишня дружина кілька разів з'являлася в різних державних органах, українська виконавча служба довго не могла розшукати їх.

Заявник стверджував, що успіх пошуку і організації його зустрічі з дочкою був в діях швидше польського консульства, ніж української виконавчої служби.

Європейський суд з прав людини підкреслив, що дії «виконавців» носили формальний характер і були погано координованими. При цьому уряд України стверджував, що виконавча служба вдалася до всіх можливих способів виконання рішення.

В результаті Євросуд визнав такі дії українських «виконавців» недостатніми, враховуючи обставини, з якими вони зіткнулися в справі заявника; ці недоліки виконавчого провадження створили серйозні розриви сімейних уз між заявником і його дочкою.

Відповідно, Україна порушила статтю 8 Конвенції. Суд призначив справедливу сатисфакцію заявнику розміром в 7500 євро як відшкодування моральної шкоди та 3285 євро відшкодування інших витрат.